Третій день. Погода з ранку – така ж, як і вчора – ніяка. Вишняки недалеко від Хорола. Місцева пам’ятка – палац якихось Оболонських. Зараз – будинок престарілих.

Церква через дорогу від палацу. Виглядає більш доглянутою.

Полтава. У Полтаві бував раніше не раз, але монастир бачив тільки здалеку, з центру. Цього разу вирішив під’їхати ближче.

Тепер все навпаки – вид з монастиря на Іванову гору.

Насправді, мені не треба було в Полтаву. Треба було в Хорол, просто не хотілося повертатися туди по тій же самій дорозі, ось і зробив такий гак.

А далі я поїхав на Полтаву. Траса Кременчук-Полтава місцями цілком хороша. А місцями – не дуже.

По дорозі заскочив на хвилинку в Козельщину, глянув на місцеву визначну пам’ятку –  монастир Різдва Пресвятої Богородиці.

Більще інформації про пам’ятки Козельщини – тут.

Дорога через ГЗК веде до ще однієї пам’ятки Полтавщини. Усипальниця у вигляді піраміди є не тільки в Березовій Рудці. Ця ось знаходиться в с. Комендантівка.

Але, з прибудовочкою – ну як же без цього, ага?..

Ще й охоронну табличку перемістили з історичної пам’ятки на стіну новодєла.

Більше інформації про загадкову піріміду в Комендантівці – тут.

Околиця м Горішні Плавні (колишній Комсомольськ). На горизонті видніються рукотворні гори – відвали чи руди, то чи шлаку. Це ГЗК – гірничо-збагачувального комбінат.

Тут підривають породу, дроблять, а потім магнітами витягають шматочки, багаті залізом. Решта – відходи.

Руду за спеціальними “технологічних дорогах” возять БелАЗ – спеціальні величезні кар’єрні самоскиди. Ми перетинаємо одну з таких доріг.

Ми поступаємося дорогу, навіть знак “СТОП” є. А навіть якщо б і не було – спробуй не поступиться. Через заднього колеса БелАЗ визирає маршрутне таксі – газелька.

Спеціальний евакуатор підняв передок Белаза і кудись його тягне. Неправильно запаркувався, напевно :-).